джип

ДЖИП, а, ч.

Легковий автомобіль підвищеної прохідності для перевезення людей і вантажу.

Часом, тільки повернешся, виморений, з роботи, помився, сів з хлопцями в доміно поклацати чи за книжку взявся, а тут уже мчить джип заводський, записку тобі подають: “Містер Іван, просимо негайно в цех...” (О. Гончар);

Почалось плоскогір'я. Джип набирав розгону й зухвало плигав на баюрах (І. Білик);

У чистому лісовому повітрі ще довго висів запах соляркового диму від джипа (із журн.);

Зараз вода відступає, у постраждалих районах проводяться рятувальні роботи. Місцева влада звернулася до власників джипів та всюдиходів з проханням про допомогу автомобілістам (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джип — джип іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. джип — -а, ч. Автомобіль підвищеної прохідності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. джип — (англ. jeep, від jее – рухатись, пересуватись) легковий автомобіль підвищеної прохідності з відкритим кузовом. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. джип — Вантажопасажирський автомобіль підвищеної прохідності із спрощеним кузовом; назва походить від марки америк. автомобілів, що їх випускали з часів II Світової війни. Універсальний словник-енциклопедія