дзен-буддизм

ДЗЕН-БУДДИ́ЗМ, у, ч.

Течія в буддизмі, що виникла у Китаї в VI ст. і ґрунтується на тому, що з божеством можна поєднатися в земному житті, виявити його у власному дусі.

Засновником дзен-буддизму вважається індійський монах Бодхідхарма, який начебто прибув у 520 р. до Китаю і заснував там особливу школу буддизму (з навч. літ.);

Втеча від дійсності передбачає (згідно з дзен-буддизмом) наявність безлічі доріг і стежин (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзен-буддизм — дзен-будди́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дзен-буддизм — див. дзен. Великий тлумачний словник сучасної мови