дзиґель
ДЗИ́ҐЕЛЬ, ґля, ч., розм.
Те саме, що стіле́ць.
Умеблювання кімнат теж було старинне: лави довкола стін, дзиґлі (Г. Хоткевич);
Він сидів з книгою в руках на різьбленому дзиґлі (П. Загребельний);
Твардовський умостив дрібне тіло на дзиґель, і його обличчя споважніло (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me