диглосія

ДИГЛОСІ́Я, ї, ж., лінгв.

Одночасне існування в суспільстві двох мов або двох форм однієї мови, які застосовуються в різних функціональних сферах.

Для диглосії характерна ситуація незбалансованої двомовності, коли одна із мов виступає як “висока”, інша – як “низька” (з наук. літ.);

Добре відомою є диглосія російських дворян XVIII–XIX століть, які ставили французьку мову вищою за російську (це відображено у творах Л. Толстого, О. Грибоєдова, О. Пушкіна та ін.) (з наук.-попул. літ.).