1. Словник української мови у 20 томах

дигресія

ДИГРЕ́СІЯ, ї, ж., екол.

Погіршення стану екосистем під впливом факторів середовища або людської діяльності.

Розрізняють екзодинамічну (наприклад, при довгому затопленні), антроподинамічну (наприклад, при перевипасанні пасовищ), ендодинамічну (наприклад, при біогенному засоленні поверхні ґрунту) дигресії (з наук. літ.);

Дигресія може продовжуватися аж до своєї фінальної стадії – катаценозу, після чого екосистема остаточно руйнується (з наук. літ.);

Нерегульованість туристських потоків спричинює рекреаційну дигресію найбільш популярних місць для відпочинку (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дигресія — Дигре́сія: — Відступ [XVIII] Автор у довшій та вельми гарній дигресії характеризує життя маломіських панночок [XVIII] — відступ, відхилення [31;35;37;53] — відхід, відхилення [46-2;46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. дигресія — дигре́сія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дигресія — (лат. digressio — відходжу) стилістичний прийом миттєвого відходження від теми, викладу для того, щоб слухачі відпочили від інтелектуального чи емоційного напруження (може бути жарт, примовка). Словник стилістичних термінів
  4. дигресія — Зміни рослинного угруповання, які супроводжуються зниженням продуктивності. Словник термінів з агрофітоценології
  5. дигресія — -ї, ж. Відхилення, відступ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дигресія — Ухил, відступ Словник чужослів Павло Штепа
  7. дигресія — дигре́сія (лат. digressio, від digredior – відходжу, відхиляюсь) відхилення, відступ. Словник іншомовних слів Мельничука