димокур
ДИМОКУ́Р, у, ч.
Багаття, яке димить, для захисту від комарів, мошки і т. ін.
До чотирьох невисоких стовпчиків прибита лозяна решітка шириною зо два аршини і довжиною сажнів на п'ять. Зверху – тонкий шар висмаженого риб'ячого м'яса, а знизу – тихий димокур з листя та іншого лісового непотребу (М. Сиротюк);
Щоб комарі не заїли, зробіть багаття-димокур. На дрова, що горять, накидайте мох, підгниле дерево, сиру траву (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димокур — див. димар Словник синонімів Вусика