дискурс
ДИ́СКУ́РС, у, ч.
Зв'язний текст, надфразна єдність.
Під дискурсом звичайно розуміють мовлення, вписане в комунікативну ситуацію (з наук. літ.);
Мовець, будуючи дискурс або його фрагменти (мовленнєві жанри, мовленнєві акти, висловлення), спирається на свої внутрішні неповторні особистісні комунікативні смисли (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дискурс — ди́скурс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дискурс — (від лат. discursus — міркування, франц. discours — промова, виступ) сукупність висловлювань, міркувань, які стосуються певної проблематики, розглядаються у зв'язку з цією проблематикою, а також у зв'язках між собою Словник іншомовних соціокультурних термінів
- дискурс — -у, ч. Розмова, словесна розправа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дискурс — Розправа, виклад, міркування Словник чужослів Павло Штепа
- дискурс — ДИСКУРС (від лат. discursus — бесіда, розмова) — 1) Д. в логіці — це міркування, тобто послідовність логічних ланок, кожна з яких залежить від попередньої і зумовлює наступну. 2)... Філософський енциклопедичний словник
- дискурс — Ди́ску́рс, -су; -ку́рси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)