дицинодонти

ДИЦИНОДО́НТИ, ів, мн. (одн. дицинодо́нт, а, ч.), палеонт.

Підряд викопних звіроподібних плазунів із двома великими іклами у верхній щелепі.

Залишки дицинодонтів знайдені на всіх материках, крім Австралії (з наук. літ.);

Скелет дицинодонтів масивний, у них сильні п'ятипалі кінцівки з великими плоскими кігтями (з наук. літ.);

Більшість дицинодонтів харчувалися рослинною їжею (з наук.-попул. літ.).