длань

ДЛАНЬ, і, ж., заст.

Долоня.

Народ – мій Бог, йому я вірю, А не історикам отим, Що руку царську цілували, Що слинили Петрову длань І про Мазепу написали Із кон'юнктурних міркувань (В. Сосюра);

– Слова мої, сподіваюсь, не стануть голосом волаючого в пустелі, – підвелася наставниця й поклала м'яку свою длань на голову послушниці (Д. Міщенко);

Давно збагнув, що пруття заборон кувалися благою дланню Бога і що твоє життя – велебний сон (В. Стус).