1. Словник української мови у 20 томах

довгань

ДОВГА́НЬ, я́, ч., розм.

Високий (довгий) чоловік.

Притиснутий до стіни, Митько щосили одштовхнув довганя. Той не сподівався цього і ледве встояв на ногах (Г. Усач);

Біля стаєнь зчинився ґвалт: маленький опецькуватий Флелаф поранив довганя Карла (І. Білик);

Конвоїри взаємно доповнювали один одного. Перший з них був сухорлявий довгань, другий – маленький і гладкий (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Довгань — До́вга́нь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. довгань — -я, ч. Високий на зріст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довгань — див. високий Словник синонімів Вусика
  4. довгань — Довгань, -ня м. = довгаль 1. Словник української мови Грінченка