довколо

ДОВКО́ЛО, присл.

1. Те саме, що довко́ла 1.

Ще тiльки чути вiддалений гуркiт грому, але тиша довколо густiшає (Б. Антоненко-Давидович);

В лісі стало менше синяви – зелень заполонила все довколо (Г. Усач).

2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що довко́ла 2.

Вони довго бігали довколо розкладеного Антошею вогнища, сушилися (О. Чорногуз);

Довколо обійстя зібрався натовп цікавих (Валерій Шевчук).