догнивання

ДОГНИВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. догнива́ти.

Відходи раніше скидалися на догнивання в річку (з газ.);

1798-й – це рік розкішного догнивання бароко й натужного постпросвітницького класицизму (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me