доклеєний
ДОКЛЕ́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до докле́їти.
Доопрацьовувати поему Т. Шевченко продовжив після виходу “Кобзаря” (1860 р.) у робочому примірнику зі спеціально доклеєними до кожної сторінки аркушами чистого паперу (з наук. літ.);
// докле́єно, безос. пред.
Кілька аркушів у рукописі меншого розміру – їх краї доклеєно таким же папером, на якому написано основний текст (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me