1. Словник української мови у 20 томах

документований

ДОКУМЕНТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до документува́ти.

У 1822 р. свою ретельно документовану чотиритомну “Історію Малоросії”, що згодом набула широкої популярності, закінчив Дмитро Бантиш-Каменський (з наук. літ.);

// документо́вано, безос. пред.

Авторський виклад документовано історичними джерелами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. документований — документо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. документований — -а, -е. Дієприкм. до документувати. Документована тратта — тратта з додаванням товарних документів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. документований — Документо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)