домовичок

ДОМОВИЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до домови́к.

Обурений кіт скочив з перил балкона й помчав до передпокою. Там вхопив черевики господаря й почав дерти їх та гризти. – Ти чиниш необачно! – зауважив домовичок (В. Багірова);

* У порівн. Я багато читаю, товчуся по кімнаті, як домовичок (наводжу передсвятковий блиск) (І. Жиленко).