домініканці
ДОМІНІКА́НЦІ, ів, мн. (одн. домініка́нець, нця, ч.; домініка́нка, и, ж.).
Основне населення Домініканської Республіки, яка займає східні дві третини острова Іспаньйола (о. Гаїті).
Домініканці здебільшого зберігають іспанські традиції й мають змішане африканське та європейське походження (з наук.-попул. літ.);
Домініканці розводять велику рогату худобу, вирощують рис, бобові культури та ін. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домініканці — I мн. до домініканець 1). II -ів, мн. (одн. домініканець, -нця, ч.; домініканка, -и, ж.). Основне населення Домініканської Республіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домініканці — домініка́нці (лат. dominicani) католицький чернечий орден, заснований в 1215 р. іспанським ченцем Домініком для боротьби проти єресей. Нині один з найвпливовіших католицьких орденів. Словник іншомовних слів Мельничука
- домініканці — Католицький чернечий орден, заснований св. Домініком Ґусманом, затверджений 1216; видатне значення у філософії й теології (Альберт Великий, Тома Аквінський); гол. роль у інквізиції; з 1230 бували у Києві, в XVI ст. на укр. Універсальний словник-енциклопедія
- домініканці — Домініка́нці, -ців, -цям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)