1. Словник української мови у 20 томах

донка

ДО́НКА, и, ж.

Знаряддя без поплавця для ловлення риби з придонного шару водоймища.

Поплавки незрушно стояли на поверхні, неначе хто приморозив або приспав їх. Вже Петро закинув дві донки, .. а в нашій сітці вільно розгулювали дві верховодки та йорж, завбільшки в мізинець (Ю. Мушкетик);

На Маничі дядьки ловили сома на донки (Є. Пашковський);

Проминувши двох рибалок, він уточнює цю інформацію у симпатичного хлопця, що дрімає над донкою: “Чи справді ті будинки за поворотом, що даленіють, – це вже Залещики?” (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. донка — до́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. донка — -и, ж. Вудка для ловіння риби з дна водоймища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. донка — до́нка (від англ. donkey-engine – допоміжний двигун) назва більшості суднових парових насосів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. донка — ДО́НКА, и, жін. Вудка для ловіння риби з дна водоймища. Якщо відкинути браконьєрські способи, то вугрів ловлять тут на донку, наживлюючи раками (Літературна Україна, 29.IX 1967, 4). Словник української мови в 11 томах
  5. донка — Донка, -ки ж. Дочь донского козака. Черк. у. Словник української мови Грінченка