доньця

ДО́НЬЦЯ, і, ж., розм.

Пестл. до до́нька.

– Стань коло мене, доньцю! – прикликала її Докія до себе (О. Кобилянська);

Лідія Петрівна брала обережно Мотрині руки й ховала їх під покривало. – Не виставляй, доньцю, ручок, щоб не простудилася, лікар казав у теплі тебе тримати (Б. Лепкий).