допалати
ДОПАЛА́ТИ, а́є, док.
Палаючи (у 1, 2, 5, 6 знач.), догоріти до кінця.
В полтавський час Батурин допалав, Коли не стало лейстрових батав (Яр Славутич);
І насититься кров'ю земля, І останні церкви допалають (із журн.);
Четверта свічка допалала, давно пора вже спати (із журн.);
Допалав місяць уповні (І. Калинець);
Синява розмила вулиць стрій, Акварельно захід допалав (із журн.);
Літо наших надій відшумить, відгорить, допалає і поділить життя на опісля і до сподівань (із журн.);
Бій допалав, і з штрафної роти лишилося нас семеро (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me