допустовість
ДОПУСТО́ВІСТЬ, вості, ж., лінгв.
Абстр. ім. до допусто́вий.
Детермінантні складнопідрядні речення виражають багато обставинних відношень – причини, часу, допустовості, мети, умови, наслідку, порівняння, місця та відповідності (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me