достославний

ДОСТОСЛА́ВНИЙ, а, е, уроч.

Який гідний слави; славетний, знаменитий.

Здавалося, що Карапетян міг би розповідати свої новели безкінечно, перевершуючи достославну, міфічну Шехеразаду (І. Багряний);

Прибув Палій з ватагою січовиків у достославний Київ (Василь Шевчук);

Достославний князь Божедар упокоївся (В. Малик).