дотямити

ДОТЯ́МИТИ, млю, миш, док., розм.

Зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь, здогадатися про щось.

Новак стояв осторонь, і з його обличчя не зникав вираз подиву, бо він, видно, і досі не міг дотямити, які стосунки зв'язують шляхтича Спихальського і цих не то яничарів, не то козаків (В. Малик);

Хто міг дотямити, що споруджувати міст через Саву каган доручить саме йому і його словенам? Гадав, на своїх, аварів покладеться (Д. Міщенко);

Хоч на краю житейської юдолі Уже б таки дотямити пора, Що тільки той стає обранцем Долі, Хто сам її, як воїн, обира! (Б. Олійник);

Гримільда .. лишалася незрозуміло холодною й неприступною. Гатило не міг дотямити, в чому причина (І. Білик).