дофамін

ДОФАМІ́Н, у, ч., біохім.

Біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і біль, а також нейромедіатор, відповідальний за рух.

Дофамін – продукт біологічного синтезу, що виробляється мозковим шаром наднирників і надходить до центральної нервової системи (з наук. літ.);

Дофамін викликає почуття щастя й ейфорії, а також є одним із головних компонентів біохімічного механізму закоханості (з наук.-попул. літ.);

Дофамін є життєво необхідною речовиною, нестача якої зумовлює погане самопочуття, а також призводить до дуже серйозних розладів руху та м'язової активності (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me