дофамін
ДОФАМІ́Н, у, ч., біохім.
Біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і біль, а також нейромедіатор, відповідальний за рух.
Дофамін – продукт біологічного синтезу, що виробляється мозковим шаром наднирників і надходить до центральної нервової системи (з наук. літ.);
Дофамін викликає почуття щастя й ейфорії, а також є одним із головних компонентів біохімічного механізму закоханості (з наук.-попул. літ.);
Дофамін є життєво необхідною речовиною, нестача якої зумовлює погане самопочуття, а також призводить до дуже серйозних розладів руху та м'язової активності (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me