доцвітання

ДОЦВІТА́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. доцвіта́ти.

Квіти – нехитре дійство доцвітання з ласки (чи жорстокості) людей (І. Калинець);

Вранці виходиш на площу і все пізнаєш: липи в час доцвітання стоять золоті, безгомінні (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me