1. Словник української мови у 20 томах

дравіди

ДРАВІ́ДИ, ів, мн. (одн. драві́д, а, ч.).

Група народів Південної і почасти Центральної Індії, споріднених мовою і культурою.

У південній частині півострова Індостан і на Шрі-Ланці живуть дравіди, які належать до негроїдної раси (з навч. літ.);

Культура дравідів загалом відповідала шумеро-аккадському суспільству: іригаційне землеробство, скотарство (вівці, свині, буйволи, а також слони і верблюди). Існували і великі міста – Мохенджо-Даро та Хараппа (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дравіди — -ів, мн. (одн. дравід, -а, ч.). Група народів Південної та почасти Центральної Індії, споріднених мовою і культурою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дравіди — Народи, які розмовляють дравідськими мовами; мешкають на пд. Індії та пн. Шрі Ланки; бл. 188 млн.; живуть на Індостанському півостр. з III тис. до н.е.; найбільші народи: таміли, телуґу, канара, ґонди, брауї. Універсальний словник-енциклопедія
  3. дравіди — ДРАВІ́ДИ, ів, мн. (одн. дравід, а, чол.). Група народів Південної і почасти Центральної Індії, споріднених мовою і культурою. У південній частині півострова Індостан і на острові Цейлон живуть дравіди, які належать до чорної раси (Фізична географія, 6, 1957, 100). Словник української мови в 11 томах