дуаєн
ДУАЄ́Н, а, ч.
Особа, яка очолює дипломатичний корпус у якій-небудь країні.
Особливістю положення нунціїв, які акредитовані в багатьох католицьких країнах, є те, що вони стають дуаєнами незалежно від часу вручення вірчих грамот (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me