1. Словник української мови у 20 томах

дуаєн

ДУАЄ́Н, а, ч.

Особа, яка очолює дипломатичний корпус у якій-небудь країні.

Особливістю положення нунціїв, які акредитовані в багатьох католицьких країнах, є те, що вони стають дуаєнами незалежно від часу вручення вірчих грамот (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуаєн — дуає́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дуаєн — -а, ч. Особа, яка очолює дипломатичний корпус в якійсь країні. Великий тлумачний словник сучасної мови