дунгани

ДУНГА́НИ, га́н, мн. (одн. дунга́нин, а, ч.; дунга́нка, и, ж.).

1. Поширена в літературі назва однієї з народностей, що живе в Північно-Західному Китаї.

Говорять дунгани на північному діалекті китайської мови, із запозиченнями з арабської та перської мов (з наук.-попул. літ.);

І китайські, і середньоазійські дунгани – мусульмани-суніти (з наук.-попул. літ.);

Основне заняття китайських дунган – землеробство (озима, яра пшениці, бобові та ін.) (з навч. літ.).

2. Народ китайської етномовної групи, який мешкає в Казахстані, Киргизстані, Узбекистані; нащадки мусульманських емігрантів.

Мова і матеріальна культура середньоазійських дунган схожа на мову і культуру китайських дунган, оскільки вони є вихідцями з північно-західних провінцій Китаю (з наук. літ.);

Займаючись землеробством, дунгани сприяли його розвитку в сусідніх тюркських народів (із журн.).