дутиш

ДУ́ТИШ, а, ч.

Голуб особливої породи з випнутим волом.

Найбільшими голубами є англійський дутиш (52–54 см) і римський (56 см) (із журн.);

Популярні серед голубарів павині голуби, які отримали назву за свій хвіст, і дутиші, що мають здатність під час воркування роздувати воло (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me