дутиш
ДУ́ТИШ, а, ч.
Голуб особливої породи з випнутим волом.
Найбільшими голубами є англійський дутиш (52–54 см) і римський (56 см) (із журн.);
Популярні серед голубарів павині голуби, які отримали назву за свій хвіст, і дутиші, що мають здатність під час воркування роздувати воло (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me