діоцез

ДІОЦЕ́З, у, ч.

1. Церковно-адміністративна територіальна одиниця в католицькій церкві, на чолі якої стоїть єпископ.

Християнство прийшло в Конго в кінці XV ст.; на початку XVI ст. утворено діоцез на чолі з єпископом Енріке, сином правителя Конго (з наук.-попул. літ.);

Католицький діоцез німецького міста Гільдесгайм випустив поради для католичок, які виходять заміж за мусульман (з газ.).

2. іст. У Римській імперії – велика адміністративна одиниця, до складу якої входило декілька (до 16) провінцій.

На чолі діоцезу стояв вікарій (з наук. літ.);

Спочатку в Стародавньому Римі діоцезом називали міський округ або частину провінції; з кінця III ст. – це велика адміністративна одиниця (загалом їх було всього 12) (з наук.-попул. літ.).