еве

Е́ВЕ, невідм.

1. ч. і ж., мн. Народ у Західній Африці.

Народ еве населяє південно-східні райони Гани і південні райони Того (з наук.-попул. літ.);

Еве зберігають традиційні вірування; серед них є християни й мусульмани-суніти (з навч. літ.);

Традиційні житла еве – прямокутні глинобитні хатини зі стріхами з соломи або пальмового листя (з навч. літ.);

Основне заняття еве – землеробство (вирощують кукурудзу, ямс, батат і т. ін.) (із журн.).

2. ж. Мова цього народу.

Граматична будова еве типова для мовної сім'ї ква (з наук. літ.);

Еве є сукупністю діалектів (з наук.-попул. літ.).