еж

ЕЖ, част. підсил., діал.

Адже.

– Товаришу гвардії лейтенант, – звертається він до Сагайди, підкидаючи на руці міну. – Еж приємно якомусь фрицові спіймати до рук отакий огурок [огірок]? (О. Гончар);

– До зірок? – сплеснула долонями Зоруля. – Як же таке можна? Еж вони палючі, як жар! (О. Бердник).