ейдетика

ЕЙДЕ́ТИКА, и, ж.

1. псих. Здатність відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ чого-небудь через тривалий час після припинення його дії на органи чуттів.

Прихильний до ейдетики педагог може виявити необмежені резерви мислення дитини, розвиваючи її природну здатність мислити образами (з наук. літ.);

// Мистецтво запам'ятовування.

Використання нескладних правил з ейдетики допомагає дітям легко й швидко навчатися (з наук.-попул. літ.).

2. філос. Учення про чисті сутності або ідеальні форми явищ свідомості як такі, що не залежать від реальної дійсності та чуттєвого досвіду.

Ейдетика спирається на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати за допомогою зорових уявлень і відчуттів (тактильних, нюхових, смакових) (з наук.-попул. літ.).