екзегеза
ЕКЗЕГЕ́ЗА, и, ж.
1. Філологічне тлумачення літературних творів, перев. античних.
Екзегеза римських джерел із права в Болонському університеті наприкінці XI ст. виражена в написаних між рядками чи на полях оригіналу коротких примітках або поясненнях до окремих слів (з наук. літ.);
Законодавцем методу екзегези був Філон Александрійський (з наук. літ.).
2. Роз'яснення і тлумачення біблійних текстів.
Герменевтика виникла з кабалістичної та ранньокатолицької екзегези (з наук. літ.);
Суттю середньовічного способу філософування є екзегеза – тлумачення Святого Письма (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екзегеза — Екзеге́за, ексеге́тика: — розділ богослов'я, який займається роз'ясненням та тлумаченням біблійних текстів [54] — тлумачення текстів, встановлення їх первісного варіанту [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
- екзегеза — екзеге́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- екзегеза — -и, ж. 1》 Філологічне тлумачення літературних текстів, перев. античних. 2》 Роз'яснення й тлумачення біблійних текстів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екзегеза — Тлум. св. письменства Словник чужослів Павло Штепа
- екзегеза — екзеге́за (від грец. έξήγησις – викладення, роз’яснення, вказівка) 1. Філологічне тлумачення літературних текстів, переважно античних. 2. Роз’яснення й тлумачення біблійних текстів. Словник іншомовних слів Мельничука
- екзегеза — Екзеге́за, -зи, -зі (гр., ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)