екзил

ЕКЗИ́Л, у, ч., книжн., іст.

Еміграція.

Син славного вояка .. обіймався з батьковими побратимами.., які після розвалу СРСР журавлиними клинами потяглися із-за океанських екзилів на рідну землю (Г. Тарасюк).

(1) В екзи́лі – у вигнанні, в еміграції.

У складанні Конституції 5 квітня 1710 р. провідна роль належала Пилипові Орлику, гетьману України в екзилі (з наук. літ.);

Батечко мій – той усього боїться .. А дідо – той давав собі раду. Священиком був. В екзилі (Ю. Іздрик).