ексклюзив

ЕКСКЛЮЗИ́В, ч.

1. род. у. Те, що існує в одному екземплярі; щось виняткове.

Добрі люди кажуть, що я погарнішала. Ще б пак! .. Вся в ексклюзиві від Вікторії Чорби.., а не з якоїсь там Туреччини (Г. Тарасюк);

Міні-пекарні працюватимуть над створенням хлібного ексклюзиву (з газ.);

Одним з ексклюзивів Зимненського монастиря є мініатюрні варенички із чорницями (з газ.);

// Матеріал, признач. для конкретного засобу масової інформації.

– Перш ніж ви відправите мене на війну.., спочатку я застовблю [застовплю] сенсацію про машину часу. Ви дасте мені ексклюзив (В. Кожелянко);

Під одним дахом організатори зібрали членів редколегії часопису та героїв його ексклюзивів (з газ.).

2. род. у. Те, що притаманне лише комусь, чомусь або характерне для когось, чогось.

Тягали одне одного за краватки .. Але це ніякий не ексклюзив у теперішньому цивілізованому світі. Навіть у японському парламенті билися (Л. Костенко);

Проблема правової плутанини щодо відокремлення політичної відповідальності від кримінальної – не український ексклюзив (із журн.);

У 2009 році змінилися пріоритети наших музикантів на користь розуміння оригінальності та ексклюзиву власної творчості (із журн.).

3. род. а, лінгв. Займенникові або дієслівні форми, які вказують на те, що адресат мовлення не входить до числа учасників дії; протилежне інклюзив.

Ексклюзив утворює субкатегоріальне значення у структурі змісту категорії особи “ми (я) без тебе / без вас“ (з наук. літ.);

Як особлива форма займенника ексклюзив є в мовах Австралії, Америки, Африки, Центральної та Південно-Східної Азії, Океанії (з наук.-попул. літ.).