елегант

ЕЛЕГА́НТ, а, ч., заст., розм.

Про чоловіка з вишуканими, витонченими манерами, смаком і т. ін.

Невдовзі вали стали улюбленим місцем проходів львівських елегантів з кінця XVIII ст. (І. Крип'якевич);

Карета зупинилась була власне перед домом будовничого [будівничого], котрий з укладністю старого елеганта стиснув Ван-Гехта за руку, вискочив з карети і пішов до свого дому (І. Франко);

Поїзд наближався до Вапнярки, коли на пероні з'явився цей елегант у чорних окулярах “дипломат” та костюмі з лавсановою ниткою (О. Чорногуз).