ендогенота
ЕНДОГЕНО́ТА, и, ж., біол.
Сукупність генів реципієнта при всіх формах переносу генетичного матеріалу.
Унаслідок перенесення частини генетичної інформації від однієї бактерії до іншої утворюється мерозигота – клітина, яка має власну ДНК (ендогеноту) і ділянку “чужої“ ДНК (екзогеноту) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ендогенота — ендогено́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови