ендогенота

ЕНДОГЕНО́ТА, и, ж., біол.

Сукупність генів реципієнта при всіх формах переносу генетичного матеріалу.

Унаслідок перенесення частини генетичної інформації від однієї бактерії до іншої утворюється мерозигота – клітина, яка має власну ДНК (ендогеноту) і ділянку “чужої“ ДНК (екзогеноту) (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ендогенота — ендогено́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови