ендоцитоз

ЕНДОЦИТО́З, у, ч., біол.

Поглинання клітиною речовин із навколишнього середовища; протилежне екзоцитоз.

Залежно від розмірів часточок харчового матеріалу і механізмів поглинання розрізняють три види ендоцитозу: фагоцитоз, піноцитоз та ендоцитоз, що залежить від рецепторів (з наук. літ.);

Загалом ендоцитоз поділяють на адсорбційний (відбувається внаслідок адсорбції речовин на клітинній поверхні) і рідкофазний (пов'язаний з об'ємним потоком розчину, що оточує клітину, в цитоплазму) (з наук. літ.);

Серед механізмів транспорту речовин у клітину ендоцитоз є одним із найважливіших: це процес локальної зміни форми клітинної мембрани (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ендоцитоз — Введення у клітину елементів зовнішнього середовища, ск. бактерій (фагоцитоз); становить механізм харчування амеб та діяльності деяких захисних клітин. Універсальний словник-енциклопедія