епігенетичність
ЕПІГЕНЕТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж., біол., геол.
Властивість і стан за знач. епігенети́чний.
За висотною структурою особини ялиці білої зосереджені у групі до 0,5 м, що свідчить про епігенетичність виду, який добре росте під пологом інших і за таких обставин добре зберігає свою життєвість (з наук. літ.);
Залишаються слабо вивченими генезис золотого зруденіння в ретроградних комплексах, сингенетичність та епігенетичність рудної мінералізації (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me