ерзя
Е́РЗЯ, і, ж., збірн.
Одна з двох груп мордовського народу; представники цієї групи.
Зображує [історик] цю начебто вже минулу древню історію, коли на безмежних просторах рухаються величезні маси народу .. Та ясно, що не по анонімних і не безлюдних просторах, а по залюднених, які мають споконвіку свої імена – ерзя, комі, чудь, остяки, гиляки, мордва, буряти і т. д. (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me