ерупція

ЕРУ́ПЦІЯ, ї, ж.

1. астр. Спалах на Сонці, що має вигляд яскравої цятки на тлі фотосфери.

Тривалий час вважали, що основним джерелом геомагнітних бур є потужна сонячна ерупція (з навч. літ.);

// Спалах зірки внаслідок стискання сонячної плазми під дією магнітних полів.

Ерупцію одного з найвідоміших протуберанців, що має назву “Великий татусь”, спостерігали в 1945 р. поблизу максимуму сонячного циклу (з наук.-попул. літ.).

2. геол. Вибух вулкана, виверження на поверхню Землі лави, бомб і вулканічного попелу, газів і пару.

Про постмагматичне мінералоутворення свідчать, напр., характерна стовбчаста окремість гірських порід та її орієнтування на ймовірний центр ерупції (з наук. літ.);

Уже на світанку своєї історії людина спостерігала землетруси, грози, ерупції вулканів, блискавки (з газ.).

3. вет., мед. Висип на шкірі.

Лікування хворого бажано розпочати протягом 72 годин після виявлення ерупції (із журн.).

4. перен. Про бурхливий перебіг, розвиток і т. ін. чого-небудь; вибух (у 2, 3 знач.).

Коли прийшла Ірина і принесла на таці чай, масло, яєшню, сир і хліб, вони .. їли не менш завзято, ніж говорили, і в приливі цієї ерупції провадили далі дискусію (У. Самчук);

На думку І. Франка, відчуття та спогади, які, здавалося б, назавжди зникли, підіймаються на поверхню і в процесі ерупції стають доступними для думки (з наук. літ.);

З отриманням Україною незалежності неначе відбувається справжня ерупція: масово утворюються політичні партії (із журн.).