етик

Е́ТИК, а, ч.

1. Фахівець із етики (у 1 знач.).

Автор закликає людство отямитись, постаючи перед читачем як етик світового масштабу (М. Руденко);

Вдень етик вчив студентів красно жити, Коханням першим дорожити (А. Крижанівський);

Як мислитель-етик, В. Винниченко досяг вищого ступеня моральності (з наук. літ.).

2. Той, хто дотримується етики (у 2 знач.).

Квазітотожність – це стосунки співіснування за повного нерозуміння одне одного. Воно може бути мирним, особливо коли партнери – логіки, або переходити до “з'ясування стосунків”, якщо партнери – етики (з наук.-попул. літ.).