жабриця
ЖА́БРИЦЯ, і, ж.
Багаторічна, іноді дворічна трава родини зонтичних з кількаразово перисторозсіченими листками.
Відомо близько 80 видів жабриці, поширених у Європі, Малій Азії, Західному Сибіру і Середній Азії (з наук. літ.);
Жабриця піскова росте в лісостепу і степу (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me