жалюгіддя
ЖАЛЮГІ́ДДЯ, я, с., рідко.
Те, що викликає жаль (див. жаль¹ 2).
Шнурре не мав жодного уявлення про те, що ховається в золотому мороку київських соборів, бо всі публікації, які досі були, – це жалюгіддя, просто ніщо (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me