жалюгіддя

ЖАЛЮГІ́ДДЯ, я, с., рідко.

Те, що викликає жаль (див. жаль¹ 2).

Шнурре не мав жодного уявлення про те, що ховається в золотому мороку київських соборів, бо всі публікації, які досі були, – це жалюгіддя, просто ніщо (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me