жебранина

ЖЕБРАНИ́НА, и, ж., розм.

1. Те саме, що же́брання.

По великих містах .. бувають десятки тисяч таких бідолах, що не мають де голови прихилити, жиють як воробці в стріхах, блукають з вулиці на вулицю, годуються то жебраниною, то крадіжкою (І. Франко).

2. Милостиня, подаяння.

Вони [ченці] б то, бачите, спасаються тою жебраниною (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

* У порівн. Польські вояки з ласки, як жебранину, кидали їм [коням] в'язки сіна (М. Грушевський).