женолюб

ЖЕНОЛЮ́Б, а, ч., книжн.

Те саме, що жінколю́б.

Їй хотілося підняти бучу, .. обвинувачувати старого женолюба, називати його насильником і деспотом лукавим, але гетьман своїми очима обезсилював її і приковував до місця (Б. Лепкий);

І сивобровий женолюб Її [сльозу] ковтнув куточком губ (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женолюб — женолю́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. женолюб — -а, ч. Той, хто дуже любить жінок. Великий тлумачний словник сучасної мови