женолюб
ЖЕНОЛЮ́Б, а, ч., книжн.
Те саме, що жінколю́б.
Їй хотілося підняти бучу, .. обвинувачувати старого женолюба, називати його насильником і деспотом лукавим, але гетьман своїми очима обезсилював її і приковував до місця (Б. Лепкий);
І сивобровий женолюб Її [сльозу] ковтнув куточком губ (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me