жертвопринесення

ЖЕРТВОПРИНЕ́СЕННЯ, я, с.

1. За релігійними обрядами деяких народів – принесення жертв богам.

В основі жертвопринесення лежить релігійне уявлення про те, що в людське життя втручаються надприродні сили (з наук.-попул. літ.);

Християнство, на відміну від інших тогочасних релігій, значно спростило культ, скасувало жертвопринесення (з навч. літ.);

* Образно. Ти здасишся, колись відступиш, для чого тобі безглузді жертвопринесення радощів і приємного запаморочення голови? Ти ж розумник і талант (С. Процюк).

2. Те саме, що же́ртва 1.

У Китаї з давніх часів без жалю вбивали полонених під час ритуалу поховання. Особливо багато цих жертвопринесень зустрічається в похованнях періоду царства Цин (з наук.-попул. літ.).