жертовниця

ЖЕРТО́ВНИЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що жерто́вник.

До нашого часу на центральній Агорі збереглася жертовниця Аполлона (з навч. літ.);

Язичники спалили всього барана на жертовниці (із журн.).

2. Місце, де збирають пожертви від прочан для благочинної діяльності та на церкву.

За задумом творців каплиці, тут стоятиме жертовниця для збору коштів на користь сімей правоохоронців, які загинули при виконанні службового обов’язку (з газ.);

Ота бідна вдовиця з відомої євангельської оповіді принесла до храму Божого й поклала в жертовницю якийсь мізер – усього дві лепти (з Інтернету).

3. Особа, яка здійснює самопожертву.

Олена Теліга – видатна поетка, героїня й жертовниця заради української національної ідеї (з публіц. літ.);

* Образно. Моя Україна, жертовниця вічна, Що з прірви уже уставала не раз, Розтерзана вкрай, та жива і велична (з Інтернету).