жмикрутський
ЖМИ́КРУТСЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до жми́крут і жми́крутство.
Якби не трапилося щасливої нагоди і допомоги Платона Семеренка, так річ певна – видання “Кобзаря” не минуло б жмикрутських рук столичних книгарів (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жмикрутський — -а, -е. Стос. до жмикрута, жмикрутства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жмикрутський — Жми́крутський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жмикрутський — Жмикрутський, -а, -е Кулаческій. Словник української мови Грінченка