жовтобрюхий

ЖОВТОБРЮ́ХИЙ, а, е, розм.

Те саме, що жовточере́вий.

Щось белькоче чижик з високого в'яза, віщує літа сива зозуля, жовтобрюха іволга перегукується з одудом (Панас Мирний);

Миловида подивилася в той бік, куди показувала бабуся, й заніміла: до неї плазував гад. Великий і жовтобрюхий, а очі.., мов дві жарини (Д. Міщенко).